Миготлива аритмія (МА) (по-науковому, фібриляція передсердь) – це стан, за якого з різних причин замість нормального регулярного синусового ритму (коли імпульс збудження всього серця генерується з одного джерела – правого передсердя) на ЕКГ реєструють численні хаотичні хвилі збудження, які виходять із лівого передсердя. У результаті ритм скорочення шлуночків стає нерегулярним.
Як проявляється МА?
Прояви миготливої аритмії залежать від її форми. Виділяють такі типи:
- пароксизмальна
- персистуюча
- тривало персистуюча
- постійна
Трапляються випадки, коли аритмія протікає безсимптомно і тривалий час пацієнт може не знати про свою проблему, особливо, якщо напади виникають переважно в нічний час і нетривалі.
Але найчастіше спостерігаються такі симптоми:
- відчуття перебоїв у роботі серця
- прискорене серцебиття
- запаморочення
- непритомність
- дискомфорт у грудній клітці нападоподібного або постійного характеру
- задишка при незначному фізичному навантаженні або навіть у спокої
- набряки на нижніх кінцівках (у важких випадках аж до тотальних набряків)
- прискорене сечовипускання після закінчення нападу серцебиття
Як діагностувати МА?
Знову ж таки, діагностика залежить від типу аритмії. Якщо це рідкісні напади аритмії і вони нетривалі, як це часто буває у випадку з пароксизмальною формою, то для їхнього виявлення потрібні або зняття ЕКГ у напад, або Холтерівське моніторування (24-72 години ЕКГ моніторингу, коли пацієнт добу або більше ходить із портативним невеликим апаратом ЕКГ).
У випадку з постійною формою для первинної діагностики достатньо анамнезу (історії розвитку хвороби) та ЕКГ.
Чим же небезпечна ця аритмія?
МА небезпечна своїми ускладненнями: через нерегулярне, хаотичне скорочення передсердь створюються умови для утворення внутрішньосерцевих тромбів, які за певних умов (наприклад, спонтанне відновлення нормального ритму) можуть “полетіти” в судини головного мозку (унаслідок цього – ішемічний інсульт) або легень (результат – тромбоемболія гілок легеневої артерії).
Також тривало прискорене серцебиття призводить до так званої “аритмогенної кардіоміопатії”: розширюються камери серця, застоюється кров, підвищується ризик тромбоутворення.
Як же лікувати миготливу аритмію?
Після ретельного огляду (анамнезу, фізикального обстеження, оцінки даних додаткових досліджень), лікар визначає тактику подальшого лікування аритмії.
На сьогоднішній день їх дві:
- контроль ритму, коли медикаментозними або хірургічними методами намагаються зберегти нормальний синусовий ритм і запобігти розвитку аритмії
- контроль частоти серцевих скорочень, також досягається прийомом препаратів та/або хірургічним методом (імплантація електрокардіостимулятора)
Медикаментозна терапія включає різні групи антиаритміків (бета-блокатори, антагоністи кальцію тощо).
Хірургічні методи: радіочастотна (або кріо) абляція вогнищ аритмії. Нині вони є передовими методами в терапії пацієнтів із пароксизмальною формою миготливої аритмії.
І одним із найважливіших пунктів у терапії МА є антикоагулянтна терапія (розрідження крові) з метою запобігання інсульту або ін. тромбоемболій.
Важливий момент: аспірин, клопідогрель та інші антитромбоцитарні препарати, які часто використовують для лікування кардіологічних захворювань, НЕ Є АНТИКОАГУЛЯНТАМИ та не запобігають утворенню тромбів у лівому передсерді. І навіть, якщо збільшити їхню дозу вдвічі й вище, зросте лише ризик кровотеч.
Підсумовуючи, можна сказати, що за адекватної терапії та відповідної профілактики тромбоутворень пацієнт із миготливою аритмією має сприятливий прогноз для якості життя.
Якщо Ви зіткнулися з цією проблемою, не треба впадати у відчай! Зверніться до лікарів медичного центру “Доктор Леа”!
Автор статті: лікар терапевт-кардіолог Золотарьова Тетяна Володимирівна
