У виписці лікаря стоїть слово «гіпертензія», сусідка називає той самий стан гіпертонією, а в старій медичній картці записано «гіпертонічна хвороба». Складається враження, що йдеться про три різні діагнози.
Насправді ці терміни тісно пов’язані, просто кожен із них має свою зону застосування. Розберемо, що означає кожне слово та які цифри на тонометрі змушують лікаря говорити про підвищений тиск.
Артеріальна гіпертензія: що це таке
Артеріальна гіпертензія — це стійке підвищення тиску крові на стінки артерій, яке зберігається тривалий час, а не виникає епізодично.
Ключове слово тут — стійке. Тиск здорової людини постійно змінюється: він зростає під час бігу, суперечки, підйому сходами та знижується уві сні. Такі коливання є нормальною реакцією організму.
Про гіпертензію говорять тоді, коли підвищені значення фіксуються регулярно, у стані спокою, під час кількох окремих вимірювань.
Який тиск вважають підвищеним
Межею, від якої починається розмова про гіпертензію, традиційно вважають 140/90 мм рт. ст. при вимірюванні в кабінеті лікаря.
Для домашнього тонометра планка трохи нижча — приблизно 135/85 мм рт. ст. Це пов’язано з тим, що вдома людина почувається спокійніше, тому середні показники виходять меншими.
Оптимальним для більшості дорослих залишається рівень нижче 120/80 мм рт. ст.
Здоров’я — це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб. Визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Одне підвищене значення ще нічого не означає. Діагноз ставлять за сукупністю вимірювань, зроблених у різні дні.
Гіпертонія та гіпертензія: різниця термінів
Плутанина навколо цих слів має просте пояснення. «Гіпертензія» перекладається як підвищений тиск, «гіпертонія» — як підвищений тонус.
Історично в радянській медичній традиції закріпилося слово «гіпертонія», тому воно досі широко звучить у побуті. Сучасні протоколи та висновки частіше використовують термін «гіпертензія».
Для пацієнта різниця невелика, проте в медичних документах вона має значення.
| Термін | Що означає | Де вживається |
|---|---|---|
| Артеріальна гіпертензія | стійке підвищення тиску як стан | сучасні висновки та протоколи |
| Гіпертонічна хвороба | самостійне захворювання з підвищенням тиску | формулювання клінічного діагнозу |
| Вторинна гіпертензія | підвищення тиску через інше захворювання | після виявлення основної причини |
| Гіпертонія | побутовий синонім гіпертензії | розмовна мова, старіші джерела |
Із таблиці видно головне: гіпертензія описує сам факт підвищеного тиску, а гіпертонічна хвороба — конкретний діагноз, коли інших причин для цього підвищення не знайшли.
Первинна та вторинна форми
Приблизно у дев’яти з десяти людей із підвищеним тиском лікарі не знаходять окремого захворювання, яке його спричиняє. Таку форму називають первинною, або есенціальною.
У решти випадків тиск зростає через порушення роботи нирок, судин, ендокринних залоз або через дію певних препаратів. Це вторинна гіпертензія, і робота лікаря тут спрямована насамперед на основну причину.
Розрізнити ці варіанти самостійно неможливо, тому обстеження призначає терапевт або кардіолог.
Як правильно вимірювати артеріальний тиск
Результат домашнього вимірювання залежить від дрібниць, про які зазвичай не замислюються. Порядок дій виглядає так.
- Посидьте спокійно 5 хвилин перед вимірюванням.
- Сядьте зручно, спираючись спиною на спинку стільця.
- Покладіть руку на стіл так, щоб манжета була на рівні серця.
- Поставте ступні на підлогу, не схрещуючи ноги.
- Не розмовляйте під час вимірювання.
- Зробіть два вимірювання з інтервалом у 1‒2 хвилини та запишіть середнє значення.
Записи за кілька днів підряд дають лікарю набагато більше інформації, ніж одна цифра, названа на прийомі з пам’яті.
Чому гіпертензія довго залишається непоміченою
За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, підвищений тиск має близько 1,28 мільярда дорослих людей у світі. Приблизно половина з них не знає про свій стан.
Причина проста: підвищений тиск часто не дає яскравих відчуттів. Організм поступово звикає до нових значень, і людина роками почувається цілком задовільно.
Саме тому тонометр вважають одним із найкорисніших приладів у домашній аптечці.
Кого стосується регулярний контроль
Після 40 років вимірювати тиск варто хоча б раз на кілька місяців, навіть за відсутності скарг. Те саме стосується людей із зайвою вагою, малорухливим способом життя та родинною історією серцево-судинних захворювань.
Жінкам корисно контролювати показники під час вагітності та в період менопаузи, коли гормональний фон помітно змінюється.
Такий контроль не забирає багато часу, проте дозволяє помітити зміни на ранньому етапі.
Що означають верхнє і нижнє число тиску
Тонометр показує дві цифри, і кожна описує свій момент роботи серця. Верхнє значення називають систолічним: воно фіксує тиск у момент, коли серцевий м’яз стискається й виштовхує кров у судини.
Нижнє число — діастолічне. Воно відображає тиск у той період, коли серце розслаблене та наповнюється кров’ю перед наступним ударом.
Для лікаря мають значення обидва показники. Підвищеним вважають тиск, якщо вийшла за межі норми хоча б одна з цифр, навіть коли друга залишається звичною.
Пульсовий тиск та його зміст
Різницю між верхнім і нижнім числом називають пульсовим тиском. При показниках 120/80 мм рт. ст. вона дорівнює 40 одиницям — це типове значення для здорової дорослої людини.
З віком стінки великих артерій поступово втрачають еластичність, тому різниця між двома цифрами часто зростає. Саме тому в літніх людей нерідко фіксують високе верхнє число при нормальному нижньому.
Окремо оцінювати пульсовий тиск вдома не варто, проте розуміння цього показника допомагає спокійніше читати записи в щоденнику вимірювань.
Поширені хибні уявлення про підвищений тиск
Навколо теми тиску накопичилося чимало тверджень, які передаються з вуст в уста та заважають людям вчасно звернутися по допомогу.
Перше з них — думка, що з віком високий тиск є природним і лікувати його не потрібно. Судини справді змінюються з роками, проте межі норми залишаються однаковими для всіх дорослих.
Друге твердження звучить так: якщо самопочуття добре, тиск точно нормальний. Практика показує протилежне, адже організм швидко адаптується до підвищених значень і перестає подавати сигнали.
Третій міф стосується «робочого тиску». Цим словосполученням часто виправдовують стабільні 150/95 мм рт. ст., хоча в медичній класифікації такого поняття не існує.
Розвіяти ці уявлення допомагає звичайний щоденник вимірювань: кілька тижнів записів дають об’єктивну картину замість здогадок.
Ознаки, які потребують уваги лікаря
Скарги при підвищеному тиску неспецифічні, тому їх легко списати на втому. Насторожити мають такі прояви:
- головний біль у потиличній ділянці зранку;
- шум у вухах та миготіння перед очима;
- запаморочення при зміні положення тіла;
- задишка при звичному навантаженні;
- набряки повік або гомілок увечері;
- носові кровотечі без видимої причини.
Хворобу легше попередити, ніж лікувати. Народна мудрість, яка не втратила актуальності в сучасній медицині.
Жоден із перелічених пунктів не є доказом гіпертензії, проте кожен із них — вагома причина дістати тонометр і записатися до сімейного лікаря.
Артеріальна гіпертензія — це не вирок і не рідкісний стан, а поширена особливість роботи судин, яка добре піддається контролю при своєчасному виявленні. Кілька хвилин на вимірювання тиску сьогодні здатні зберегти чимало здоров’я в майбутньому.
